Дайджести

Зміни до Конституції щодо порядку призначення директорів НАБУ і ДБР

Цього тижня Верховна Рада може розпочати процес врегулювання порядку призначення директорів НАБУ та ДБР, який ще з часу їхнього створення (2015-2016) не відповідав Конституції України. Сьогодні детально про те, як нардепи планують закріпити в Конституції, хто і як призначає директорів НАБУ і ДБР.


Внесення змін до Конституції щодо порядку призначення на посади та звільнення з посад директорів НАБУ і ДБР (5133)

Хто зареєстрував: 237 нардепів з фракції "Слуга народу" на чолі з головою фракції Давидом Арахамією та віцеспікером ВР Русланом Стефанчуком.

Яка стадія: направлення до КСУ для отримання висновку про відповідність Конституції.

На кого вплине: президента, ВР, КСУ, ДБР, НАБУ.

Що змінює: 

  • надає президенту повноваження призначати та звільняти директорів НАБУ та ДБР за згодою ВР
  • зобов’язує проводити добір кандидатів на ці посади за допомогою конкурсів.

Контекст: ухвалюючи закони про НАБУ та ДБР в 2014-15 роках, народні депутати надали президенту та ВР повноваження щодо призначення та звільнення їхніх директорів. Хоча повноваження і президента, і парламенту обмежені лише тим, що є в Конституції, а в ній немає ні слова про ДБР чи НАБУ.

Через це у вересні 2020 року КСУ визнав неконституційними Указ про призначення А. Ситника директором НАБУ та окремі положення профільного закону щодо повноважень президента. Така ж доля могла чекати й інші норми, якими розширено владу президента і парламенту, тому народні обранці намагаються виправити ситуацію до нових рішень Конституційного суду.

На початку роботи дев’ятого скликання ВР схожу спробу здійснив президент Зеленський. Однак, КСУ надав негативний висновок на його законопроєкт, що унеможливило подальший розгляд. Тепер же 237 депутатів з фракції “Слуга народу” намагаються зробити те, що не вдалось їхньому лідеру.

Що так: зміни легалізують повноваження президента та ВР щодо призначення та звільнення директорів НАБУ та ДБР. Зараз вони беруть участь у призначенні та звільненні очільників НАБУ та ДБР згідно з законами, не маючи на це конституційних повноважень, що ставить під загрозу роботу цих органів.

 Що не так:

  • запропоновані зміни вирішують лише проблему з призначенням і звільненням директорів НАБУ і ДБР, але не встановлюють запобіжників від впливу на керівників цих органів з боку президента:
  • у разі імплементації норм в такому вигляді, процедура призначення директорів НАБУ і ДБР буде аналогічною до затвердження на посадах Генерального прокурора і голови СБУ, за винятком обов’язку провести конкурс. Через це і Генпрокурор, і Голова СБУ традиційно є залежними від президента, який шукає в парламенті голоси для їхнього призначення
  • оскільки останнє слово у призначенні та звільненні буде все одно за президентом і народними обранцями,  існує ризик, що очільники НАБУ та ДБР теж перебуватимуть у фактичній залежності, не зважаючи на згадку в проєкті змін до Конституції про їхнє призначення за результатами конкурсного добору
  • навіть після ухвалення цього проєкту деякі положення профільних законів не відповідатимуть Конституції. Серед них:
  • призначення ВР і президентом по трьох членів конкурсних комісій для відбору кандидатів на посаду директорів НАБУ та ДБР
  • затвердження положень про ради громадського контролю НАБУ та ДБР і визначення порядку їхнього формування
  • призначення президентом і ВР по одному аудитору діяльності НАБУ.

 

Що ще: законопроєкт пропонує лише фрагментарне врегулювання правових питань, пов’язаних із існуванням ДБР і НАБУ. Однак, не вирішує проблем з їхнім місцем у системі органів державної влади України.

За своєю правовою природою і ДБР, і НАБУ є правоохоронними органами, які у свою чергу є частиною виконавчої влади, яка може успішно функціонувати за умови, що вся вона працює у вертикалі уряду.  Натомість зміни до Конституції фактично усувають КМУ від вирішення найважливіших кадрових питань в діяльності цих правоохоронних органів, а отже позбавляють його будь-якого впливу на них.

Що замість: комплексно врегулювати проблему можливо одним із двох шляхів:

  • виключити з профільних законів всі повноваження Президента та ВР щодо НАБУ та ДБР і передати їх Кабміну. Тоді зміни до Конституції взагалі будуть непотрібні, адже на відміну від Президента і ВР повноваження Кабміну можуть визначатися і законами, а не лише Конституцією. Такий підхід дозволяє зберегти єдність виконавчої влади та не перешкоджає встановленню:
  • процедур конкурсного добору
  • гарантій від звільнення керівників і втручання в їхню роботу
  • врегулювати діяльність ДБР, антикорупційних органів та незалежних регуляторів новим окремим розділом Конституції. У ньому, окрім порядку призначення та звільнення, потрібно визначити підстави для ухвалення таких рішень та закласти додаткові гарантії для мінімізації  політичного впливу на роботу цих органів. Такими гарантіями можуть бути, наприклад, збільшення строку перебування керівників на посадах до семи чи більше років чи заборона звільняти їх протягом певного терміну після обрання нового складу ВР, щоб їхнє призначення та звільнення не залежало від виборчих циклів.


Що далі: ВР має підтримати постанову про направлення в КСУ проєкту змін до Конституції. КСУ має перевірити, чи не спрямовані зміни на скасування або обмеження прав людини, чи не посягають вони на незалежність і територіальну цілісність та чи немає в Україні обставин воєнного або надзвичайного стану, на період дії яких не можна вносити зміни до Основного закону.

У випадку позитивного висновку КСУ, ВР може попередньо схвалити зміни щонайменше 226 голосами на одній сесії, а на наступній черговій сесії проєкт має отримати підтримку щонайменше 300 народних обранців, щоб його ухвалили.


Нам дуже приємно, що ви цікавитесь суспільно-політичним життям нашої країни!

Якщо вам подобається те, що ми робимо, пропонуємо вам стати патроном Центру спільних дій та підтримати нас щомісячним внеском від 3$ тут. Окрім цього, щомісячні внески дадуть змогу вам ближче познайомитися з командою та отримати наші додаткові продукти.

Зрештою, так ви допоможете нам робити аналітику регулярною, політику більш доступною, а діяльність влади – прозорою для громадян усієї країни.