Статті

Як українські товари потрапляють до ЄС: проблеми та перспективи транспорту

Автори - Марія Очеретяна та Олексій Півторак, Центр спільних дій

Щороку з України до країн Європейського Союзу мандрують товари на десятки мільярдів доларів. До європейських кордонів вирушають майже 40% усіх продуктів, які експортує Україна: від металів – до курятини і заморожених ягід.  

Українські ЗМІ чимало пишуть про те, що ми експортуємо. Утім, не менш важливим є те, як ми це робимо. Йдеться про транспортні шляхи, якими українські товари потрапляють до європейських клієнтів. Адже проблеми в логістичній сфері гальмують як торгівлю, так і виконання умов Угоди про асоціацію з ЄС загалом.  

Пропонуємо розглянути, який транспорт везе закордон найбільше товарів із України та з якими логістичними проблемами стикаються українські підприємці, які експортують свою продукцію клієнтам із ЄС.  


Що у нас купують?

Щоб розуміти, наскільки важливою для України є торгівля з ЄС, варто звернутися до статистики. За інформацією Держстату, минулого року Україна експортувала до країн Євросоюзу товари на понад 18 мільярдів доларів США.   

Перше місце в українській експортній структурі посідають товари рослинного походження. Це і зернові культури, і фрукти й овочі, й насіння.  


На другому та третьому місцях – недорогоцінні метали і вироби з них та машини та електроніка. Але цим список товарів, якими торгує Україна, не обмежується. Адже українські виробники експортують до ЄС ще безліч категорій товарів: від мінералів – до готової харчової продукції. 

Однак давайте подивимося, завдяки яким видам транспорту всі ці товари опиняються закордоном.  

Залізницею, дорогою, водою 

Перевезення вантажів залізницею, традиційно, найважливіший спосіб транспортування товарів. У 2020 році у напрямку ЄС Укрзалізниця допомогла експортувати майже 29 мільйонів тон вантажів. За даними Державної прикордонної служби України, на кордоні з країнами ЄС працюють 14 залізничних пунктів пропуску.  

На другому місці за обсягами перевезень вантажів – автомобільний транспорт. Він перевозить близько третини вантажів в Україні, але на міжнародне сполучення перепадає лише 5% з усіх автомобільних перевезень. Найчастіше перевозять руди і корисні копалини, продукцію сільського, лісового і рибного господарства, а також харчові продукти. На цьому ринку немає монополіста. І ліцензії на перевезення вантажів мають понад 6 тисяч як українських, так і закордонних перевізників. На кордоні з країнами ЄС працюють 18 пунктів пропуску.  

Водним транспортом перевозять переважно будівельні вантажі, зерно, металопрокат, продукти хімічної промиловості, тощо. На експорт-імпорт припадає 29% з усіх перевезень вантажів річковим транспортом і більше половини - морським. Державні дозволи на це мають близько кілька сотень підприємств і ФОПів.  

Особливий інтерес до експорту своїх товарів річковим транспортом мають аграрії з центру і півдня України. За розрахунками Української зернової асоціації, для перевезення 4 тисяч тон зерна необхідна одна баржа, якщо цю кількість вантажу перевозити вантажівками, то їх знадобиться аж 200. Відповідно, вантажні автомобілі завдають більше шкоди природі та дорогам. На схожу тенденцію вказують і в Національному інституті стратегічних досліджень. За оцінками державного інституту, річковий транспорт – найменш енергозатратний вид транспорту з доступних. 

Крім того, в Україні є великі судноплавні річки: Дніпро, Дністер, Дунай і Південний Буг. Після поглиблення певних ділянок і добудови портів і елеваторів вантажі з цих річок можна було б доставляти не тільки до чорноморських портів, а і через Дністер і Дунай аж у Гамбург і Балтійське море. Однак, поки розвиток річкового транспорту в Україні – дуже поступовий. 


Що таке «Зелений курс Європи» і до чого тут наш транспорт?

Європейський Союз до 2050 року має намір стати «кліматично нейтральним», тобто перебудувати свою економіку так, щоб суттєво зменшити негативний вплив на довкілля. Програма заходів, які мають допомогти цього досягти, називається «Європейським зеленим курсом» або European Green Deal.  

Окрім перспективи чистого довкілля, Україна також може отримати від європейського курсу на екологічність практичну користь. Про це під час публічних консультацій із місцевим бізнесом, які проводив Центр спільних дій спільно з Офісом віцепрем’єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, заявляв торговий представник України Тарас Качка.  

«У ЄС є великі амбіції щодо вуглецевої нейтральності. Для України це виклик та водночас шанс. Ми близькі до ЄС, відтак транспортування з України в європейські країни створюватиме менше шкідливих викидів в атмосферу. Якщо, наприклад, закуповувати руду у далеких країнах, то доставка звідти – це великі викиди», – зазначає він.  

Відтак, вважає Качка, українському бізнесу слід перейматись не лише митами і цінами, але й такими тонкими речами, які надають Україні переваги. 


Не без ложки дьогтю

Попри очевидні покращення умов для експорту, які українські підприємці отримали завдяки Угоді про асоціацію між Україною та ЄС, існують все ж і суттєві проблеми. Не оминули вони і транспорту сферу.  

До прикладу, для експорту зерна залізничне сполучення є надважливим. Зерно поїздами довозять до морських портів, звідки товар прямує закордон. Представники бізнес-асоціацій регулярно скаржаться, що після жнив на ринку залізничних перевезень щороку виникає хаос. Адже Україна вирощує рекордні врожаї, але так і не налагодила ефективну і зрозумілу залізничну логістику до портів. 

Аграрії стверджують, що на ринку утворився дисбаланс попиту і пропозиції. Його причини: профіцит вагонних парків і відсутність графіків гарантованого забезпечення аграріїв тягою і рухомим складом. 

З проблемами стикаються і підприємці, які користуються автотранспортом. Наприклад, не кожен вид товару можна перевезти через будь-який пункт пропуску. Зокрема, дикі ягоди не можна перевозити до Польщі через пункт пропуску Ягодин у Волинській області через те, що там немає відповідного обладнання для перевірки рівня радіації. Тому волинські підприємці вимушені коригувати маршрут та перевозити цей товар до польського кордону через Львівщину, що збільшує собівартість перевезення.  

Інша проблема – нестача дозволів на перевезення вантажів до інших країн. Із 2019 року ця проблема – серед ключових. Справа у тому, що у держав ЄС існує практика видавання визначеної кількості дозволів на перевезення вантажів. Кількість дозволів не є фіксованою і може змінюватися щороку.  

Найболючішою ситуацію з дозволами вважають експортери, які перевозять вантажі через автомобільні пункти пропуску на польському кордоні. Нерідко квоти на перевезення вантажів закінчуються ще до кінця сезону. Для уникнення проблем українські водії змушені перереєстровувати транспорт у Польщі та туди ж сплачувати податки. 

Те, скільки дозволів на перевезення отримає Україна – результат домовленості української влади з конкретною державою. Підприємці нерідко заявляють, що Україна повинна ставити це питання у переговорах із Польщею жорсткіше. Однак, Тарас Качка зазначає, що українська влада й зараз робить усе можливе, щоб домовитися з польською стороною.  

Окремої статті заслуговують проблеми водних перевезень. Станом на 2018 рік, вартість транспортування тони вантажу з Кременчука до Миколаєва залізницею складала 208 грн, а річкою – 302 грн. Така суттєва різниця була пов’язана, зокрема, з великою кількістю зборів на річкові перевезення.  

Однак, українські урядовці дивляться на розвиток річкового транспорту оптимістично. Зокрема, завдяки закону «Про внутрішній водний транспорт», який остаточно ухвалили 3 грудня 2020 року.  

«Закон має покращити конкуренцію на ринку, збільшити інвестиції завдяки рівним умовам і прозорим правилам», – стверджує міністр інфраструктури Владислав Криклій. 

Ухвалення цього закону є позитивним сигналом для українських експортерів ще й у тому ключі, що включає імплементаційні норми 5-х основних європейських директив та покликаний привести українське законодавство у відповідність до європейського. Адже відновлення ефективних внутрішніх водних шляхів – також одне з зобов’язань України для вступу в ЄС.  


Нам дуже приємно, що ви цікавитесь суспільно-політичним життям нашої країни!

Якщо вам подобається те, що ми робимо, пропонуємо вам стати патроном Центру спільних дій та підтримати нас щомісячним внеском від 3$ тут. Окрім цього, щомісячні внески дадуть змогу вам ближче познайомитися з командою та отримати наші додаткові продукти.

Зрештою, так ви допоможете нам робити аналітику регулярною, політику більш доступною, а діяльність влади – прозорою для громадян усієї країни.