Аналітика

Ні обіцянок, ні пробачень. Чи послідовний кандидат Петро Порошенко?

Назар Заболотний, Надія Суха для «Вибори Вибори»

Попри запит суспільства  на нові обличчя, чимало кандидатів у президенти – уже добре відомі люди. Десятеро з них уже балотувалися на цей же пост, і ще чимало  обіймали державні посади чи є відомими політиками.

Кожного разу політики виходять із яскравою рекламою та обіцянками, які хоче чути виборець. Але якщо політик балотується не вперше, за ним можна простежити невеликий огріх. Кандидати так часто змінюють риторику, що іноді забувають бути послідовними у своїх обіцянках, змінюючи бачення тієї чи іншої проблеми мало не на кожних виборах.  

Як же простежити, у що політик вірить насправді? Чи послідовний у своїх намірах кандидат у президенти?

Для цього спецпроект "Вибори вибори" та громадська організація "Центр UA" запускають серію матеріалів про послідовність кандидатів на посаду президента. Ми порівнюємо його програму у таких напрямках: "Геополітичний вектор країни", "Національна безпека та територіальна цілісність", "Розвиток сектору безпеки й оборони", "Розподіл повноважень між гілками влади", "Забезпечення прав людини", "Енергетична політика", "Соціально-економічна політика".

Раніше ми вже аналізували програми Анатолія Гриценка. Цього разу мова піде про чинного гаранта – Петра Порошенка. На відміну від інших кандидатів, Порошенко мав змогу зарекомендувати себе не лише як того, хто обіцяє, а й того, хто виконує. Чи вийшло? Про це в нашому матеріалі.


Попередній досвід

У 2014 році Петро Порошенко здобув перемогу на виборах під час свого першого балотування на пост президента. Зрештою, як і всі президенти України, крім Віктора Януковича.

Порошенко балотувався на крісло гаранта в переломний і водночас критичний для країни період – після окупації Криму та початку збройної агресії РФ на Донбасі.


Фото: 24tv.ua

П'ять років тому Порошенко обіцяв українцям життя по-новому та закінчення війни за тижні. Кандидат отримав приголомшливу підтримку виборців, набравши в першому турі 54,7% голосів. За нього проголосували майже десять мільйонів українців.

За роки свого президентства він втратив значну частину своєї підтримки і тепер змушений вести запеклу боротьбу з іншими претендентами за вихід до другого туру, маючи в "доробку" один з найбільших антирейтингів серед усіх кандидатів. Значною мірою на перешкоді президентським амбіціям Порошенка постав тягар минулих обіцянок і невиправданих сподівань виборців.

Цього року президент йде на вибори з лозунгом "Армія! Мова! Віра!", томос-туром та зрідка згадуючи безвіз.


Геополітичний вектор

Однією з ключових обіцянок президента Порошенка була асоціація з Євросоюзом. Зокрема, він наголошував на підписанні економічної частини Угоди і, звісно, декларував безвіз. Першу частину обіцянки глава держави виконав майже одразу, а от рішення про безвіз від Європарламенту довелося чекати до травня 2017 року.

Із невиконаного взагалі – Петро Олексійович так і не домігся обіцяних переговорів про повноцінне членство України в Євросоюзі.

Натомість у цьогорічній виборчій гонці президент дає обіцянки на перспективу. Тепер він обіцяє подати заявку на вступ до ЄС до 2023 року, тобто перед самим закінченням його можливої другої каденції.

Що ж до НАТО, то в 2014 році Порошенко не піднімав питання приєднання країни до Альянсу, а зараз ставить дедлайн для подання заявки, як і у випадку зі вступом до ЄС – 2023 рік. Однак це означає, що план дій по вступу України в НАТО виконуватиме вже інший президент. Адже навіть якщо цьогорічні перегони Порошенко виграє, втретє поспіль стати президентом у 2024 він не зможе, бо це заборонено Конституцією.


Національна безпека та територіальна цілісність

На минулих виборах чинний президент обіцяв врегулювати стосунки з Росією, використавши для цього весь свій дипломатичний хист та політичний досвід.

Порошенко збирався закінчити АТО в найкоротші терміни, уникнути повномасштабної війни та зберегти мир, а також – знайти прийнятні можливості співпраці з Росією. Мова йшла саме про економічну співпрацю, але з урахуванням європейського вибору та територіальної цілісності України.

У новій передвиборчій програмі президент обіцяє, що змусить Росію відповісти за агресію через міжнародні правові механізми. У той же час Україна робитиме усе можливе для повернення додому своїх громадян, які стали заручниками російського агресора. А от про економічні взаємини із Росією президент вже не згадує.

Як і п'ять років тому, Порошенко обіцяє звільнити тимчасово окуповані території політико-дипломатичним шляхом. Однак у 2019 році він розглядає серед пріоритетних засобів деокупації ще й міжнародну миротворчу місію ООН на всій території Донбасу.

Тож доречно згадати, що хоча й на Росію були накладені міжнародні санкції за збройну агресію проти України, вони сприяли зменшенню інтенсивності бойових дій, але до помітного результату саме у звільненні тимчасово окупованих територій ці політико–дипломатичні заходи поки що не призвели. Росія навпаки посилила свій контроль за окупованими територіями, веде політику їхньої фінансово-економічної інтеграції у свою державу та масово поширює антиукраїнську пропаганду з метою вплинути на симпатії місцевого населення окупованих територій.

"Питання ефективності вжитих за 5 років дипломатичних заходів надзвичайно важке. У відсотках ефективність можна оцінити на рівні 10–15%. З одного боку, вони таки впливають на Росію, але сподівання звільнити окуповані території виключно дипломатичним шляхом є нереалістичними, – каже військовий експерт Інституту євроатлантичної співпраці Ігор Козій. – Наприклад, країни Західної Європи зараз не будуть особливо виступати проти Росії так, як це може робити США і Великобританія".


Розвиток сектору безпеки й оборони

Петро Порошенко обіцяв у 2014 році істотно збільшити витрати на відновлення, модернізацію та посилення війська та структур, від яких залежить захист України. 


Фото: 24tv.ua

Цифри показують, що обіцянку президент виконав. В останній довоєнний рік держава витратила на розвиток озброєнь Збройних Сил понад 120 мільйонів доларів. У державному бюджеті на 2019 рік на такі видатки заплановано понад 600 мільйонів доларів. Тобто сума фактично зросла у 5 разів.

Крім того, у 2014 році Порошенко говорив, що військово-промисловий комплекс України може задовольнити потреби армії та обіцяв дати поштовх його відродженню.

"Цей процес продовжується, ще багато роботи треба зробити і прибрати застарілі  корупційні ризики, котрі в цій системі роками продовжують допомагати злочинцям забирати гроші з держбюджету", – коментує керівник із запровадження НАКО Лада Рослицька. На думку експертки, потрібно переглянути законодавство щодо державного оборонного замовлення про захист державної таємниці.

У галузі є позитивні зрушення, які стосуються найбільшого в Україні оборонного концерну "Укроборонпром". Зокрема, за словами експертів, змінилась внутрішня система закупівель на підприємствах, що туди входять, та ініційований процес аудиту.

"Із позитивного – у 2018 році призначена чинна наглядова рада, тому що концерн два роки був взагалі без неї. Однак скоро закінчуються повноваження двох її членів, які були обрані туди ще у 2014, і досі немає критеріїв відбору її членів. Туди можна взяти будь-кого, бо процедури та критеріїв відбору членів наглядової ради сьогодні не існує, – пояснює аналітик НАКО Тарас Ємчура. – Люди там працюють безоплатно. Тому розраховувати на якісне корпоративне управління в цих умовах не варто"

Проте останні скандали навколо державного оборонно-промислового гіганта свідчать про збереження значного рівня корупції в управлінні концерном, підтверджуючи те, що її очолили друзі самого президента.

У передвиборчій програмі 2019 року Петро Олексійович наголошує на необхідності продовжити роботу щодо оснащення Збройних Сил новітніми зразками зброї та військової техніки.

Також він обіцяє завершити створення системи протиракетної та протиповітряної оборони, докорінно модернізувати військово–морський флот і повітряні сили. Крім іншого, президент запевняє, що в другій каденції підніме рівень соціального забезпечення військовослужбовців та їхніх родин.


Розподіл повноважень між гілками влади

У 2014 році Порошенко приділяв значну увагу децентралізації влади. Він обіцяв, що громади на місцях отримають більше прав і грошей на реалізацію повноважень, а виконавча влада в областях належатиме виконкомам. Процес децентралізації справді був запущений після обрання нового парламенту і триває досі. 


Фото: president.gov.ua

"Можна сказати, що децентралізація - одна з найуспішніших і достатньо послідовних реформ за ці 5 років, хоча не безпроблемна, – розповідає експерт ЦППР Віктор Тимощук. –  З боку президента зустрічалися деякі суперечливі кроки. Наприклад, у кінці 2017 року  з його подачі посади голів місцевих державних адміністрацій були забрані з корпусу державної служби і знову стали по суті політичними квотами. Для реформи децентралізації це дуже негативний крок, тому що  він перешкоджатиме стабільності роботи місцевих адміністрацій".

За словами експерта, президент фактично заблокував реформу служби в органах місцевого самоврядування. Тому що відповідний законопроект був розглянутий, ухвалений, але президент застосував право вето.

Також Порошенко хотів стати надійним гарантом збереження щойно відновленої парламентсько-президентської форми правління.

Серед своїх першочергових законопроектів Порошенко обіцяв внести до Верховної Ради закон про парламентську опозицію та сприяти виборам за відкритими списками вже у 2014 році. Жодна з цих обіцянок не була виконана. У свіжій програмі згадок про них взагалі немає.

У галузі боротьби з корупцією Порошенко обіцяв провести антикорупційну люстрацію судових, правоохоронних, податкових і митних органів. Антикорупційної люстрації президентом ініційовано не було, натомість завдяки закону "Про очищення влади" відбулась часткова люстрація осіб, які мали відношення до режиму Януковича.

Щодо правосуддя, то президент обіцяв досягти публічного контролю за призначенням і діяльністю суддів і створення системи їхньої автономної роботи. Відповідні законопроекти парламент ухвалив. Однак експерти переконують – ефект від цих ініціатив вельми сумнівний.

"Ці ідеї, безумовно, непогані. Але те, як були виписані і зміни до Конституції, і закон, зокрема через те, як сформовані органи суддівського врядування: Вища рада правосуддя і ВККС, – пояснює координатор Громадської ради доброчесності Михайло Жернаков, – це сприяло тільки, на жаль, більшій корпоратизації суддів. Не відбулося підвищення відповідальності перед суспільством. Тому що стара система, за якою старі судді обирають чи звільняють самі себе, що абсолютно було неефективним, збереглася. І далі здійснюється вплив політичної влади на процес призначення суддів, на процес звільнення суддів і так далі".

Важко говорити і про контроль громадськості над призначенням суддів. За даними ГРД, попри їхні негативні висновки, до формально оновленого Верховного суду вже потрапила недоброчесна тридцятка. А в цьогорічному доборі ВККС поки не відреагувала на ще 35 негативних висновків.


Забезпечення прав людини

Позиція президента за 5 років зазнала радикальних змін у мовному питанні. Якщо у 2014 році Порошенко вважав, що необхідно максимально забезпечити права російської мови задля єдності нації, то одним із наріжних каменів його теперішньої виборчої кампанії є питання державної мови і прийняття закону, який посилить її захист.

Президент дотримав свого слова щодо створення суспільного телебачення. Враховуючи труднощі, з якими довелося зіштовхнутися, створення незалежного мовника насправді – успішна історія. Проте і в цій реформі не обійшлося без ложки дьогтю.

"Є проблема фінансування, і ми чітко розуміємо, що це – політична історія, – пояснює медіа-юрист Центру демократії і верховенства права Ігор Розкладай. –  Є незрозуміло, на чому засноване уявлення, що у Суспільного багато грошей. Хоча насправді забувають, що це гроші не на одну телекомпанію, а на цілу систему з 56-ти радіо- і телестанцій. І ця сума є найменшою в Європі. З іншого боку є норма закону, яка прямо говорить про суму, і ця норма теж не виконується".

Також експерт зазначає – хоча порядок і формула обрання наглядової ради суспільного одна з найкращих у Європі, цей орган не можна назвати незалежним.

"Кейс зі звільненням Зураба Аласанії показав, що ця рада все одно залишається під впливом політичних та бізнесових інтересів. І як це виправити  немає жодного уявлення. Бо це вже йде з матерій не закону, а відповідальності, вміння розмежовувати особисті та суспільні інтереси, моралі та етики", – додав Розкладай.

Крім того, перед виборами він обіцяв створення механізмів контролю за діями влади. Такими можна вважати відкриття доступу до реєстрів власності та електронне декларування для посадовців. Хоча президент і виконав свої обіцянки, проте електронне декларування значною мірою втратило свій сенс після визнання Конституційним судом статті Кримінального кодексу про незаконне збагачення такою, що не відповідає Основному закону.

Цього року Порошенко обіцяє зробити все, аби захистити свободу слова та права журналістів.


Енергетична політика

Під час попередніх виборів майбутній переможець обіцяв досягти енергетичної незалежності України.


Фото: president.gov.ua

Цей пункт програми можна вважати частково виконаним. Де-юре, протягом останніх років Україна не закуповує газ у Росії. Однак де-факто левова частка газу, що постачається в нашу державу, має російське походження. Він газопроводом проходить через Україну до ЄС, і купується нами вже у європейських компаній.

Крім того, Україна досі залежна від зовнішніх постачальників ядерного палива, вугілля та скрапленого газу.

"По дизелю взагалі жахлива ситуація – залежність збільшилася. Зараз понад 40% ринку – це дизель із РФ, який поставляють структури, пов'язані з Медведчуком. У 2014 році ця частка була майже вдвічі менша, – коментує екс-член НКРЕКП Андрій Герус. – Антрацит імпортується з Росії, хоча маємо формулу "Роттердам+". У жовтні це призвело до того, що РФ заблокувала поставки на Луганську ТЕС, і станція була змушена перейти на 7–10 днів на дорогий газ".

Разом із тим показники видобутку власного газу в Україні досить низькі, додає експерт: "Якщо говорити про газ, то хоч тарифи підняті набагато, видобуток і обсяг українського товарного газу із 2014 року зріс лише десь на 3%. У стратегії обіцяли +30%".


Висновки

Якщо порівнювати 2014 та 2019 роки, то зміни в програмах Порошенка прослідковуються щодо зовнішньої політики. Він залишається послідовним у питанні інтеграції в ЄС та обіцяє продовжити проєвропейський курс.

У 2014 році він уникав делікатної теми вступу до  НАТО і заявляв про дотримання статусу-кво у питанні мовної політики. Із плином років його президентства змінилось ставлення українців до цих питань, тому тепер він обіцяє інтегрувати Україну в Альянс та максимально захищати українську мову.

Петро Порошенко єдиний із цьогорічних кандидатів, хто мав можливість продемонструвати свою послідовність, закріпивши передвиборчі обіцянки діями президента. Однак їх виконання теж в дечому кульгає.

Президенту досі не вдалося зупинити війну з Росією. Справедливо відзначити, що цей процес залежить ще й від країни-агресора, яка продовжує вести бойові дії на Донбасі, а в листопаді минулого року здійснила напад на українських моряків у Керченській протоці, внаслідок чого в частині регіонів України впродовж місяця тривав воєнний стан.

Утім, значною мірою, вплив на ситуацію з війною мають українські виробники військової техніки, більшість з яких входить до оборонного концерну "Укроборонпром". Попри позитивні зрушення в роботі цього гіганта, значною все ще залишається проблема корупції. І, як свідчать останні журналістські розслідування, залучені в них люди з оточення президента.

Порошенко залишився послідовним у втіленні таких обіцянок, як медична реформа та децентралізація. Невиконаною обіцянкою президента можна вважати запровадження виборчої реформи.

Формально послідовність простежується у судовій реформі та здобутті енергонезалежності. Порошенко справді запропонував зміни до Конституції та закону щодо правосуддя, хоча, на думку експертів, впроваджуються вони неякісно. І значною мірою – саме через вплив президента.

Жодної уваги програма Порошенка не приділяє питанням двосторонніх відносин із західними сусідами України, безпосередніх відносин із США та країнами Азії.

Крім того, у програмі взагалі немає позиції щодо забезпечення прав людини, хоча й президент є гарантом Конституції, яка має на меті їхній захист.

Дорікнути чинному голові держави повною непослідовністю в обіцянках не можна. Разом із тим підстав похвалити його за повне дотримання слова також не виходить.