Статті

Лаша Тумбай, або чому українському бізнесу варто орієнтуватися на європейський ринок

Автори – Марія Очеретяна, Марія Квіцінська, Центр спільних дій

Кілька років тому Угода про асоціацію з Європейським Союзом відкрила Україні двері до найбільшого ринку в нашому регіоні. Багато українських підприємців радо скористалися новими можливостями. Це допомогло країні переорієнтуватися з пострадянських ринків на європейські та наростити експорт до ЄС.  

Вихід на європейські ринки став для українських експортерів викликом. Їм довелося вивчати смаки європейців, а також створювати продукти і сервіси такої високої якості, щоб не лише відповідати вимогам європейської сертифікації, але й конкурувати з локальними виробниками.  

Пропонуємо розібратися, як добре українському бізнесу це вдалося і чи не варто Україні повернутися до ринків, на які вийти простіше. (Спойлер: ні).

 

Що Україна продає Євросоюзу?

Європейський Союз є надважливим торговельним партнером та, фактично, найбільшим інвестором економіки України. Саме до країн ЄС вирушає значна частина українських товарів: як сировини, так і різноманітних виробів. У 2020 році, до прикладу, Україна експортувала до ЄС товари на 18,6 млн доларів. Це – майже 40% усього експорту української продукції.  

Серед категорій товарів, які українці експортують до ЄС найбільше, – продукти рослинного походження (зернові культури, фрукти й овочі, насіння), недорогоцінні метали і вироби з них, машини й електроніка.  

Євроскептики часто озвучують стереотип, нібито Європа не зацікавлена у повноцінному партнерстві з українцями. Мовляв, Україну розглядають лише як такий собі “сировинний придаток”. Однак, українські виробники також продають до ЄС інноваційну продукцію.  

Утім, порівняно з іншими європейськими державами, обсяги експорту українських інновацій – поки що не дуже великі. У 2016 році, за даними Держстату, частка середньо- та високотехнологічної продукції становила 25,7% всього українського експорту. Для порівняння, у 2015 році у Швейцарії така частка становила 63%, а в Німеччині – 61,4%.  

 

Куди ще прямують українські товари: ЄС vs Росія

У квітні-червні 2020 року Інститут економічних досліджень та політичних консультацій провів опитування серед українських підприємців. 70,2% опитаних відповіли, що експортують до країн Євросоюзу. На другому місці опинилися країни Євразійського Економічного Союзу, за винятком Росії (Білорусь, Казахстан, Вірменія, Киргизстан). Туди експортують майже 30% опитаних підприємців. Трохи більше 15% експортерів продають свої товари країні-агресору. Також серед популярних напрямків – Молдова, Китай, Туреччина, Грузія.


Джерело: Інститут економічних досліджень та політичних консультацій

Цікаво те, що представники великого бізнесу частіше відповідають, що експортують до Росії та інших країн пострадянського простору, ніж малі підприємці. Частіше на експорт до країн ЄЕС орієнтуються промислові підприємства. Очільниця Офісу з просування експорту України Тетяна Міськова пояснює це історичним фактором.  

“Історично і згідно зі всіма технічними регламентами, наша промисловість була заточена під СРСР, і природньо, що якісь із підприємств продовжують туди експортувати. А чому, варто запитувати в самих підприємств: чи тому, що там є попит? Чи, можливо, це унікальна продукція, чи їм бракує інвестицій, щоб переорієнтуватися? Чи їм, можливо, не треба переорієнтовуватися, і їх влаштовує і задовольняє ринок Росії? Це вибір кожного підприємства”, – зазначає Міськова.  

 

Угода про асоціацію: зміна правил гри

На високі позиції Євросоюзу в структурі українського експорту, безперечно, вплинула Угода про асоціацію між Україною та ЄС, а саме – її економічна частина. Адже, за умовами Угоди, Євросоюз зменшив митні тарифи для українських підприємців, а також знизив (а для деяких категорій товарів – взагалі скасував) квоти. І хоча експортери досі скаржаться на певні проблеми (про які ми ще згадаємо нижче), результати опитування за 2016-2020 роки свідчать, що дедалі більше українських підприємців користуються перевагами Угоди.  

Під час дослідження, проведеного у 2020-му, майже 40% опитаних підприємців відповіли, що їхній бізнес значно або незначно виграв від Угоди про асоціацію з ЄС. Таку відповідь давали на 11% частіше, ніж під час аналогічного опитування у 2016-му.  


Джерело: Інститут економічних досліджень та політичних консультацій

У чому проблема?

Проблем насправді є кілька. Розглянемо ті з них, із якими стикаються більшість українських підприємців, які експортують товари до ЄС.  

Складнощі сертифікації. Українські сертифікати якості не визнають у Євросоюзі. Тому для експорту в ЄС підприємці повинні проходити європейську сертифікацію. Це – доволі складно і не завжди фінансово можливо для малого бізнесу.  

Розв’язати цю проблему допоможе укладення Угод про оцінку відповідності та прийнятність промислової продукції (Agreements on Conformity Assessment and Acceptance of Industrial Goods, угоди АСАА або “промисловий безвіз”). Наразі пріоритетними секторами для укладення таких угод є низьковольтне електричне обладнання, електромагнітна сумісність обладнання та машини. 

Нестача дозволів на перевезення. Між Україною та європейськими державами існує “дозвільна” система автомобільних перевезень. Держави самостійно визначають, скільки дозволів на перевезення видавати, тому з року в рік їхня кількість може змінюватися.  

Особливо болючим для підприємців є питання польського кордону. За угодою, Польща зобов’язана щороку видавати Україні не менше 200 тисяч дозволів. Однак, у 2019-му році вона видала їх удвічі менше. У результаті, дозволи закінчилися ще до кінця сезону. Щоб продовжувати їздити закордон, перевізники змушені перереєстровувати свій транспорт у Польщі і туди ж сплачувати податки.  

Квоти. Щоб захистити власних виробників від “небажаних” конкурентів, ЄС встановив квоти на ввезення певних категорій товарів. Для виробників деяких видів продукції квоти є особливо жорсткими, що не дозволяє їм повністю реалізувати свій потенціал.  

Окрім того, українські підприємці можуть стикатися з упередженнями щодо своєї держави. До прикладу, глава правління підприємства Golden Tile, яке виробляє керамічну плитку, Дмитро Салімонов скаржиться, що європейським клієнтам складно зрозуміти, як в Україні можуть поєднуватися війна, корупція та якісні продукти.  


Які ринки обрати?

Попри складнощі з експортом до ЄС, багато підприємців орієнтуються саме на європейський ринок. Для цього є кілька причин. По-перше, вимоги, які ЄС ставить до виробництва і продукції, стимулюють український бізнес покращувати якість товарів і послуг, більше дбати про працівників та екологію. 

Наприклад, серед таких вимог – зобов'язання під час виробництва використовувати LED-лампи замість ртутних ламп, які забруднюють навколишнє середовище. Ще одна вимога ЄС – регулярний екологічний аудит підприємств.  

Модернізація виробництва на вимогу стандартів ЄС актуальна не лише для великих підприємств, але і для малого та середнього бізнесу. Представники харківської компанії “Боріка” з виробництва комплектуючих для човнів та катерів стверджують, що підготовка до виходу на євроринок допомогла їм покращити якість продукції. Зокрема, проходження необхідної сертифікації дозволило компанії швидко визначати, на якому етапі виникає брак. Підприємці запевняють, що після цього проблеми з браком продукції у них практично не виникають. 

По-друге, вимоги до експортерів в ЄС є дуже високими. Тому часто наявність сертифіката ЄС дозволяє експортерам не проходити аналогічну оцінку в інших країнах і економічних зонах. Таким прикладом є європейський сертифікат СЄ. Він означає, що продукція є безпечною для споживачів і нешкідливою для навколишнього середовища. Цей сертифікат не вимагає підтвердження в Японії, Швейцарії, США, Ізраїлі, Австралії, Нової Зеландії, Канаді та деяких інших країнах. Ще одним прикладом є стандарти, що застосовуються до електричних і електронних пристроїв. ЄС узгодив низку таких стандартів з Міжнародною організацією зі стандартизації (ISO) і Міжнародної електротехнічною комісією (IEC). Таке узгодження означає, що підприємству не потрібно повторно витрачати час і гроші на проходження стандартизації. 

Але наявність європейського сертифіката не завжди полегшує життя під час виходу на ринки інших країн. У деяких випадках усунути існуючі проблеми може наш уряд. Наприклад, одеська компанія “Айсберг”, яка займається виробництвом холодильних вітрин, успішно пройшла всі бюрократичні процедури й експортує до ЄС. Водночас підприємці планують продавати свою продукцію в країнах Перської затоки та Єгипті. Полегшити вихід на цей ринок допомогло б визнання цими країнами сертифікату Євро-1. Такий сертифікат підтверджує, що товари виготовлені в Україні, і дає право на оформлення товарів на кордоні за зниженими митами. Щоб це визнання відбулося, уряд України має підписати відповідні міжнародні угоди. Під час публічної консультації щодо оновлення Угоди про Асоціацію, яку організовував Центр спільних дій, представники компанії повідомили, що вже зверталися до уряду з такою пропозицією.   

Але не всі підприємці готові йти складнішим шляхом, коли існують більш доступні ринки. Минулого року ЄС заборонив використовувати в сільському господарстві деякі види пестицидів. Було доведено, що вони надзвичайно токсичні і небезпечні для здоров'я людини. Водночас, наприклад, у Єгипті, куди Україна нині експортує близько 10% сільськогосподарської продукції, ці пестициди не заборонені. Українські аграрії мають спокусу відмовитися від експорту до ЄС на користь інших ринків. Адже використання цих пестицидів допомагає вберегти від паразитів понад 60 сільськогосподарських культур. Для аграрних підприємств це може означати більше врожаю і більше прибутку. Але відмова від європейських стандартів заради короткострокового прибутку неминуче впливає на якість і безпечність продуктів. Крім шкоди для репутації наших товарів і послуг на світових ринках, небезпечні продукти і послуги впливають на здоров'я і тривалість життя самих українців. 

 

На шляху до Європи: роль бізнесу

Попри створення зони вільної торгівлі між ЄС і Україною, вихід на євроринок все ще вимагає від українських підприємців неабияких зусиль. Через це вітчизняний бізнес може робити вибір на користь інших зовнішніх ринків, де менша конкуренція і не такі високі вимоги до імпортерів. Але за інших рівних умов багато хто обирає саме європейські товари та послуги. Так відбувається, тому що європейська продукція асоціюється з високою якістю і безпекою для здоров'я людини. 

Чи хочемо ми, щоб такі ж асоціації в світі викликала українська продукція? Якість та безпека українських товарів і послуг є частиною міжнародного іміджу нашої країни. Вісім років тому українці обрали європейське майбутнє. Чи настане це майбутнє, залежить не лише від політиків і громадських діячів. Українські підприємці також можуть зробити свій внесок. Він полягає в тому, щоб вести бізнес за чесними правилами і виробляти продукцію, яка відповідає стандартам Європи. Водночас дещо полегшити життя підприємців може уряд. Наприклад, саме уряд може сприяти в усуненні окремих перешкод в експорті шляхом захисту інтересів вітчизняного бізнесу під час оновлення Угоди про Асоціацію з ЄС. 

 

Нам дуже приємно, що ви цікавитесь суспільно-політичним життям нашої країни!

Якщо вам подобається те, що ми робимо, пропонуємо вам стати патроном Центру спільних дій та підтримати нас щомісячним внеском від 3$ тут. Окрім цього, щомісячні внески дадуть змогу вам ближче познайомитися з командою та отримати наші додаткові продукти.

Зрештою, так ви допоможете нам робити аналітику регулярною, політику більш доступною, а діяльність влади – прозорою для громадян усієї країни.