Статті

«Коли вас 20 років переслідують, а поліція безсильна». Що робити зі сталкінгом в Україні

Руслан Мініч, журналіст Центру спільних дій, спеціально для УП.Життя

"Він ще в школі проявляв увагу. Ми навіть сиділи за однією партою у п’ятому класі. Але тоді це була просто увага.

На першому курсі університету я прогулювала пари зі співкурсником. Він зайшов у кафе, хоча сам учився в іншому місці. Взяв попільничку і врізав цьому хлопцеві, це був просто співкурсник. Зламав йому ніс, у нього був струс мозку", – розповідає випадок із історії понад двадцятилітнього переслідування (або сталкінгу) дівчина, яка побажала залишитися невідомою.

Її переслідувач прагне уваги. І зайва згадка у публічному просторі тільки порадує його.

Найкраща тактика – це повний ігнор.


Скільки?

Точно сказати, наскільки масштабною є проблема сталкінгу в Україні важко.

Наразі навіть на рівні законодавства – це не вважається злочином. Також і суспільство часто не сприймає це як якусь проблему чи щось ненормальне.

Водночас близько 100 повідомлень про переслідування надійшло у 2018 році на "гарячу лінію" громадської організації "Ла Страда – Україна". Це були переважно звернення жінок, яких переслідують колишні.

Кіберсталкінг – це таке ж переслідування, але у віртуальному світі. Коли вам безкінечно пишуть у соцмережах, месенджерах чи навіть електронній пошті.

Наприклад, переслідувач нашої героїні часто з’являвся на подіях, про які вона вказувала у соцмережах, поки вона не перестала цього роботи. 


"Дякую партнерам за сталкінг"

У травні Amnesty International Україна запустила флешмоб у соціальних мережах із хештегом #СтопСталкінг та #StopStalking.

Користувачі facebook розповіли свої історії. І ось у коментарях до однієї історії користувач поспівчував і засудив переслідування, а також вказав на потребу боротися з цим явищем.

Водночас він зазначив: "Дрібка сталкінгу мені в стосунках потрібна. Це стосується і мене, і партнера. До мене, і в стосунку до партнера. Це додає гостросюжетності і значимості стосункам".

Тож, де межа між переслідуванням як психологічним насильством та як частиною любовної гри?

"'Насамперед, особа, яку переслідують, має усвідомити, чи є вона постраждалою, чи це приносить їй дискомфорт, чи відчуває вона страх, небезпеку та тривогу тривалий період часу через переслідування.

Якщо так, це привід звернутися у відповідні органи", – пояснює речниця Amnesty International Україна Катерина Мітєва.

І коли ти знаходиш подарунок у себе на балконі на другому поверсі і розумієш, що переслідувач виліз до тебе на балкон або одного ранку прокидаєшся і бачиш за вікном підвішені квіти, які хитаються, як у випадку з нашою героїнею, це страшно і навіть моторошно.

Серед опитаних іспанських студентів найпоширенішими емоціями тих, кого переслідували, були гнів (71.1%), роздратування (71.1%) та страх (51.3%).


"Ледь втік від неї з готельного номера, а потім зателефонував слідчий"

"Одного разу мені зателефонував нібито кастинг-менеджер і запросив на зйомки ролику до готелю.

Я приїжджаю і мене заводять до номеру, де мали відбуватися зйомки.

Менеджер пішов за знімальною групою і заходить ця Анжела. Я розумію, що розмова не піде у конструктивне русло. Виглядаю у вікно, щоб зрозуміти, чи зможу я через нього вибратися, – розповідає про кількалітню історію сталкінгу Мітя Шельпук.

Розумію, що ні, бо зима і поручні замерзлі. Бачу, що вона збирається замкнути номер. Підходжу, відштовхую її від дверей і йду.

Наступного дня мені телефонує слідчий і каже, що на мене подали заяву про нанесення тяжких тілесних побоїв. А я мав тоді їхати працювати за кордон, а з відкритою кримінальною справою неможливо".


"Поки не заподіє фізичної шкоди, поліція безсила"

У сучасних реаліях правоохоронці можуть мало чим зарадити.

"Я викликала поліцію – раніше ще міліцію – багато разів. Поліцейські казали, що не можуть нічого зробити, адже він не завдав ніякої шкоди ні мені, ні майну, нічого не пошкодив. Це закінчилось нічим.

Поліцейські сміялися і казали: вийдіть за нього заміж, якщо він вас так любить. Їм здавалося це смішним", – зазначає анонімна героїня.

Схожу відповідь від поліції отримав і Мітя.

Він, до речі, все ж поїхав працювати закордон. Через кілька візитів до слідчого останній зрозумів, у чому справа і, перейнявшись цим, домовився із суддею і порадив втікати від неї подалі.

Наразі до поліції можна написати заяву, лише якщо оприлюднюють персональні дані, погрожують вбивством або є дрібне хуліганство. У цьому разі не йдеться конкретно про переслідування, і воно розкидано між різними кодексами.  

Конкретно переслідування (сталкінг) згадується у законодавстві в контексті домашнього насильства. Тоді можна звернутися до суду за тимчасовим заборонним приписом.

Але це лише, якщо вас переслідує ваш колишній чи ваша колишня або інша близька людина.

Проте навіть у цьому разі, якщо вас тільки почали переслідувати, то шансів покарати кривдника мало.

"Потерпіла людина має довести, що вже зверталася до поліції щодо переслідування, інших різновидів домашнього насильства, надати копії протоколів, терміновий заборонний припис, якщо виписувався поліцією, треба вказати на системність цього явища", – пояснює всю складність адвокатка, співзасновниця і членкиня правління Асоціації жінок-юристок України "ЮрФем" Лариса Денисенко.

Ситуацію може виправити ратифікація Україною Стамбульської конвенції.

Повна її назва – Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами.

Вона передбачає криміналізацію багатьох злочинів, які наразі в Україні такими не є. Зокрема, йдеться і про переслідування або сталкінг.

Важливо показати суспільству, що така поведінка є ненормальною і тягне за собою відповідальність. Переслідувача необхідно обмежувати у його діях, бо коли вони безкарні, це тільки стимулює його продовжувати.

"Після кожної моєї заяви в поліцію він на трохи зникав. Але потім бачить, що нічого не відбувається, і робить далі.

Має бути покарання. Адже інакше вони не можуть себе контролювати", – не має сумніву у цьому анонімна героїня.

Ідею ратифікації конвенції підтримує й Денисенко: "Поліція, куди звертаються із заявою, складе протокол цього злочину, а не міркуватиме, із чим саме людина до неї звернулася і не простіше її завернути, бо не зрозуміло, що із цим усім робити, в якій площині".

Водночас адвокатка наголошує на потребі широкого обговорення механізму криміналізації сталкінгу правничою спільнотою.

За її підрахунками, у 22 країнах ЄС сталкінг є кримінальним злочином, як того вимагає Стамбульська конвенція. Проте кожна країна розвиває визначення, а що ж є переслідуванням.


"Вона написала лист в Ріо, що я терорист"

Наслідки для тих, кого переслідують є значними. Це суттєво обмежує їхнє життя.

"Я змушена була переїжджати, змінювати номери телефонів, обмежувати життя через переслідування", – говорить анонімна героїня.

"Я збирався працювати в Ріо-де-Жанейро на Олімпійських іграх. Вона написала лист HR-ам туди на підробленому бланку Федерації футболу України про те, що я нібито перебуваю в терористичній організації і мене не можна брати на роботу", – розповідає Мітя про свою переслідувачку.


"Не обов’язково боятися; надокучати листами – це злочин (у Данії)"

У певних країнах наявність негативних наслідків є підставою вважати переслідування злочином та впроваджувати кримінальну відповідальність.

"Наприклад, в Німеччині обов’язковим критерієм є докази того, що переслідування "серйозно вплинуло і порушило спосіб життя потерпілої".

В Італії вимагають ступінь "розумного страху" потерпілої, який вона має підтверджуватися висновками судово-медичної експертизи, що в наших умовах є дуже складним завданням", – зазначає Денисенко.

Вона додає, що у науковій спільноті вимогу наявності страху чи переляку критикують: потерпілі мають докладатися до доведення цього, хоча це є завданням слідства та прокурорів.

Натомість, у Данії немає вимоги страху, зміни способу життя чи іншого негативного наслідку для потерпілих від переслідування.

"Якщо особа порушує спокій якоїсь іншої особи, втручаючись у нього, переслідуючи його листами або заподіюючи йому незручності будь-яким іншим подібним способом, то вона спершу отримує попередження поліції, яке діє 5 років.

Якщо ж воно ігнорується, тоді порушник підлягає штрафу або позбавленню волі на строк не більше 2 років", – пояснює адвокатка.


"На роботу має прийти лист, що він небезпечний"

Анонімна героїня та Мітя підтримують ратифікацію Стамбульської конвенції.

Суттєвий штраф переслідувача вони вважають адекватним покаранням, яке мало би переконати його зупинитися.

"Не знаю, наскільки справедливим є законодавство у Сполучених Штатах. Але нам не вистачає чогось на кшталт заборонного чи обмежувального судового припису, який забороняє наближатися на визначену відстань", – додає Мітя.

"Має бути шеймінг. На роботу та в родину переслідувача має приходити лист. Тут має бути написано, що ви зараз перебуваєте з небезпечною людиною.

Це мають бути серйозні попередження, які впливають на якість життя та обмежують свободу переслідувача", – каже анонімна героїня.

Щодо ув’язнення герої цього матеріалу підтримують його лише у крайніх випадках, коли є загроза життю та здоров’ю. Адже в’язниця часто ламає людей.


Просто переслідує – чекайте в хаті; хоче інтиму – може заколоти

Дослідження судових справ Іспанії показало потребу криміналізації сталкінгу, чого і вимагає Стамбульська конвенція.

Водночас, воно показує потребу розрізняти різні типи поведінки переслідувачів.

Зокрема, ті, хто дзвонили, шукали особистих зустрічей та сексуально домагалися часто також вчиняли особистий напад з гострим предметом.

Натомість, ті, хто прагнули контролювати та слідкувати, втручатися у особисте життя та незаконно добувати особисту інформацію часто вторгаються у приватну власність та пошкоджують майно.


"Вийдіть за нього заміж, якщо він вас так любить"

Окрім криміналізації сталкінгу, конвенція містить ряд інших важливих заходів.

Наприклад, освітні програми та навчання правоохоронців, щоб вони не пропонували одружитися із переслідувачем, як у випадку з анонімною героїнею.

Адвокатка Лариса Денисенко також додає: "Для безпеки потерпілих від переслідувань дуже важливими є дія та забезпечення дії заборонних приписів, психологічна допомога, компенсація витрат та шкоди".

Саме комплексний підхід і пропонує Стамбульська конвенція, котра зобов’язує держави-ратифіканти криміналізувати переслідування окремим складом злочину.


Ще трохи

Наразі вже завершено громадське обговорення проєкту ратифікації Стамбульської конвенції, опублікованого Мінсоцполітики.

До речі, проєкт містить застереження: жодне положення конвенції не зобов’язує змінювати законодавство щодо інститутів шлюбу та усиновлення.

Це для тих, хто боїться слова "ґендер". Детальніше читайте у попередньому матеріалі за цим посиланням.